Зніми зі свого обличчя маску заклопотаності й тривожності

Як думаєте, чому багато подружжів стають чужими один одному, коли діти підростають і вже не вимагають стільки уваги?

Думаю, у них просто немає нічого спільного. До цього моменту їх поєднували лише діти. І все життя покладено на вівтар вирішення термінових та важливих питань та проблем.

Прагнення до контролю за життям, до того, щоб усе було зроблено правильно й не гірше, ніж в інших, гіпервідповідальність і перфекціонізм змушують подружжя буквально «гризти» одне одного.

Життя в постійному стресі та напрузі, відчайдушній самопожертві заради майбутнього дітей краде зі стосунків легкість і радість.

Спілкуючись із різними мамами, діти яких вже трохи підросли, я частіше чую: «Ми не розуміємо один одного», «Ми стали далекі», «Він живе у своєму світі», «Я відчуваю, що не потрібна йому».

Як думаєте, причина лише в партнері?

Бог створив Адама та Єву одним цілим. Не Єву з дітьми одним цілим, а Єву з Адамом. Наказав їм приліпитися один до одного на все життя.

Спостерігаючи ж за щасливими парами, я переконуюсь, що це не випадковий збіг обставин, не просто вони зустріли один в одному свою людину. Вони щодня вкладають у стосунки!

Моє правило: стосунки з чоловіком — в пріоритеті. Тоді буде що віддати дітям. Ось що я запозичила для себе в щасливих пар:

1. Планувати усамітнення. Якщо вас об’єднує спільне хобі — прекрасно. Якщо немає хобі — просто проведіть побачення разом.

2. Виявляти ніжність один до одного. Обійми, поцілунки, подуріти чи полоскотати один одного — даруйте це не тільки дітям.

3. З інтересом слухати про захоплення партнера, захоплюватися здобутками.

4. Планувати секс наперед. Виділити час, подбати про все необхідне, змістити інші плани.

5. Знаходити час для відпочинку та наповнення. Коли мамі добре — усім добре. Чоловік має потребу в тому, щоби бачити дружину щасливою. Атмосфера дому — відповідальність жінки.

6. Проводити спільний час із Богом. Молитися разом, у тому числі за стосунки між собою, за дітей. Створювати духовну єдність та бачення сім'ї.

7. Мріяти разом, будувати спільні плани, ставити цілі.

Помічаю, що коли ми, буває, нехтуємо цими принципами через завантаженість, утому, депресивні стани, то потім пожинаємо погані плоди. Зазвичай стається так, що один із нас в певний момент гостріше потребує підтримки іншого, і добре, коли інший має що віддати, щоб допомогти.

Ми з чоловіком намагаємося вкладати в стосунки щодня, не пускати їх на самоплив, щоб, коли діти виростуть, бути ще ближчими один до одного. А ви підкладаєте дрова в сімейне багаття, коли воно вже «пригасає»? Уже взяли відповідальність за своєчасну профілактику?

Юлія ТКАЧЕНКО

Благовісник,2021,4